Протидія торгівлі людьми в умовах воєнного стану

Торгівля людьми – це серйозна проблема у мирний час, а війна та збройний конфлікт створюють найбільш сприятливі умови для торгівлі та експлуатації людьми.

Від 24 лютого 2022 року Україна живе в умовах воєнного стану. Війна підвищує ризики торгівлі людьми, тому на сьогодні ця тема є однією із актуальних. Під загрозою торгівлі залишаються як особи, які вимушені виїхати за кордон, так і ті, що залишились на території України та на тимчасово окупованих територіях.

Варто зауважити, що особи, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, також мають великий ризик стати жертвами торгівельного рабства, зокрема це примушування воювати на стороні агресора, катування та ґвалтування з боку військових, вивезення громадян України до Російської Федерації, поселення осіб до концтаборів.

В умовах війни психічний та фізичний стан є нестабільний, як наслідок,  люди розгублені, виснажені та налякані, тому не можуть сприймати інформацію критично та стають легкою здобиччю для торговців людьми.

Найчастішими причинами є недостатня обізнаність населення та не достатня поінформованість.

Зауважуємо, що особи, які перебували у полоні окупаційних військ, мають можливість подати заяву для встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

Для цього необхідно звернутися до Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, який є основним виконавцем заходів з надання допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми,  та на який покладені функції з здійснення оцінки потреб постраждалої особи, розробки плану її реабілітації, координації та контролю за його виконанням.

Також  допомогу постраждалі особи можуть отримати в територіальних центрах соціального обслуговування (надання соціальних послуг).

За отриманням допомоги можна звернутись і до наступних установ:

уповноваженого підрозділу місцевої державної адміністрації, відповідального за проведення процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми (управління соціального захисту населення);

фахівця з соціальної роботи, який працює безпосередньо в територіальній громаді;

служби у справах дітей (у випадку, якщо постраждалою особою є дитина);

дільничного інспектора поліції або управління внутрішніх справ (відділ боротьби з торгівлею людьми УМВС України);

громадських організацій.