Великоднє привітання Президента України та першої леді

І наділені ці слова надзвичайною силою, яку ми відчуваємо понад півтори тисячі днів битви за життя, у якій непохитні наша Україна, наша столиця, наші люди й наша віра.

І це так важливо сьогодні, коли війна не лише на полі бою, а й точиться запекла битва емоцій, характерів і духу, правди проти брехні, віри проти відчаю, надії проти розпачу.
Вести цю боротьбу непросто всім нам. Особливо в часи турбулентності, коли, здається, світ летить у прірву й ніхто не знає, яким буде завтра.
У такі миті саме Великдень і його сенси підказують нам, як не опускати рук, де знайти світло, щоб не заблукати.

Ці відповіді, ці знаки – поруч із нами. У наших близьких, у наших родинах, наших людях, у кожному вчинку, погляді, обіймах, у кожному повідомленні й у кожному слові підтримки.

У наших «ти як?».

«Не бійся», «я поруч».

«Бережи себе».

«Все буде добре».

Ось це світло, світло в наших людях, збагачує нас силою, щоб триматися як одна велика родина. Родина-Україна.
І саме так – разом – ми подолали цю зиму. Найважчу в нашій історії. Але яка програла. Програла нам. І холод безславно відступив, і ми дочекалися своєї весни, і сьогодні разом відзначаємо свій Великдень.

П’ятий рік поспіль ми робимо це попри біль, усі випробування і зло, що оточує нашу землю. Робимо, доводячи: українці завжди лишаються українцями. І жодна війна цього не зітре. Тож цей день для нас завжди про родину, тепло власного дому, про дитячий сміх у ньому. Заради того, щоб цей сміх лунав, тисячі українців на фронті, захищають Україну та свої сім’ї.

І хоч би які темні хмари затягували небо, ми бережемо свою ідентичність, сімейні традиції. Ми щороку готуємося, збираємо великодній кошик, розмальовуємо писанки, випікаємо паски, прикрашаємо свій дім, садимо дерева й квіти. І все це зовсім не про їжу чи декор, а про народ, який прагне, щоб довкола розквітало життя.  

І це і є саме той сенс, яким наповнений Великдень для всіх нас. Так було в усі століття, протягом яких стоїть Софія. Так є й сьогодні, коли Україна стоїть твердо, вперто, непохитно. Знаючи, заради кого й заради чого. Щоб на зміну п’ятому Великодню в часи війни прийшов перший мирний Великдень. На всій нашій землі, для всіх наших людей. Коли великодній дзвін не порушить сирена тривоги.

Коли відступить зима і все зло з нашої землі. І всі дочекаються своїх – із фронту, полону, окупації.

Коли кохані поруч, і онуки на руках у наших батьків, і ми знову за одним столом.

За це варто боротися. І ми робимо це вже 1509 днів. І на Великдень як ніколи сильною є наша віра – віра в перемогу миру над війною.
Чотири роки тому всі ми молилися, щоб Україна вистояла. Молилися і боролися за це. Чотири роки потому всі ми молимося і боремося, аби Україна жила в мирі.
Покладаємося не тільки на небесні сили, а й на наші Сили безпеки та оборони, віримо однаково в Божу милість і нашу сміливість, сподіваємося на заступництво нашої Оранти і влучність нашої далекобійності.

Сьогодні українці не лише вірять у диво, а й творять дива самі – щоденно, власноруч, своїми вчинками, роботою, мужністю, самовідданістю, силою духу.

Щоби бути разом. Триматися своїх. Вірити в Україну. Вірити одне в одного. Допоки це незмінне, зло безсиле.
Тож нехай надія і тепло цього дня поєднають серця всіх наших людей. Нехай Бог захистить тих, хто захищає нас.

І бережуть небеса всіх, хто боронить наші і небо, і землю. І міцною буде воля всіх, хто бореться проти неволі.
Нехай кожен, хто допомагає і шукає, завжди знайде. Кожен, хто в дорозі, завжди її подолає. Кожен, хто робить для України все можливе, не втрачає віри в те, що все можливо.
Ми щиро вітаємо вас із цим великим, світлим днем. Усіх неймовірних людей. Неймовірних дітей. Не за віком мужніх хлопчиків і дівчаток, які не розучилися вірити в добро.

Наших матерів і батьків, усі наші міста й села, які заслужили на мирне життя, побачити спокійні дні та ночі, торжество справедливості, світла, правди та перемогу миру на всій нашій землі.
Нехай буде так. Хай буде мир. І буде Україна.
З Великоднем вас, дорогі українці та українки!       

Христос воскрес!

Воістину воскрес!