Привітання Президента України з Різдвом Христовим

Це любов до свого дому, свого коріння і традицій, це щастя, коли збирається вся сім’я за столом. Коли нарешті зустрілись, обійнялися, спитали один в одного: як ти? Все це завжди було невід’ємними атрибутами нашого Різдва. Але четвертий рік поспіль, четвертий рік повномасштабної війни за незалежність усе це прагнуть у нас забрати. І все це ми захищаємо сьогодні: свою землю, свої родини, те бажане відчуття спокою і миру у своєму домі. Коли нам тепло. Коли нам смачно. Коли ми разом. І попри все ми разом і сьогодні. І так буде й сьогодні, бо не має значення, на відстані чи наживо, – українці… українці разом. І ось це відчуття в нас ніхто не відбере. І ось це відчуття дає нам надію, дає нам все це і допомагає триматися. Триматися попри все.

Ми відзначаємо Різдво у важкий час. На жаль, не всі з нас у цей вечір вдома, і не в усіх, на жаль, є дім, і не всі, на жаль, сьогодні з нами. Та попри всі біди, які принесла Росія, вона не здатна окупувати чи розбомбити найголовніше. Це наше українське серце, це наша віра один в одного й це наша єдність.

І тому мільйони з нас сьогодні чекатимуть у небі першу зорю. В небі Києва, Закарпаття, в небі Одеси чи Куп’янська – де б не були. Українці сьогодні разом. Відзначають Різдво в одну дату, як одна велика родина.

Безумовно, часи війни змінили нас. І не так зараз важливо, як ми прикрашаємо свій дім, а те, як захищаємо його. І майже не має значення, які страви на столі, – важливо, які люди за столом.

І щоб ті, хто зараз нас захищає і не може бути поруч, удома, були на зв’язку. Щоб почути їхній голос хоча б на хвилинку, отримати найцінніше повідомлення: «У мене все добре». І радість приносять не яскраві ілюмінації, а просто світло – світло в наших оселях та всередині нас.

І ми щасливі, коли чуємо музику Різдва, але ще більше – коли не чуємо музику зла, не чуємо пролітаючих над головою дронів і ракет.

Напередодні Різдва «рускіє» вкотре показали, хто вони насправді. Масовані обстріли, сотні шахедів, балістика, «кинджали» – все було. Так б’ють безбожники. Так роблять ті, хто не має абсолютно нічого спільного з християнством і будь-чим людським.

Але ми тримаємось. Ми підтримуємо один одного. І ми молимося сьогодні за всіх, хто на фронті, щоб повернулися живими. За всіх, хто в полоні, – щоб повернулися додому. За всіх наших загиблих героїв, які захистили Україну ціною життя. За всіх, кого Росія загнала в окупацію і кого змусила поїхати. Кому важко, але вони не втратили Україну в собі, а отже, їх ніколи не втратить Україна. Ми сьогодні пліч-о-пліч. Ми не загубимося в темряві, наживо чи подумки ми привітаємо одне одного, ми обіймемо й зігріємо одне одного, подзвонимо батькам, поцілуємо дітей, міцно обіймемо своїх рідних і, звісно, згадаємо – згадаємо всіх своїх.

І допоки це все живе в наших серцях, допоки живе людина всередині нас, допоки не згасла ця наша віра й це таке, таке просте, але сильне людське бажання жити, доти в жодного зла немає шансів. І зайвий доказ цьому – наші прекрасні дітки, які в ці дні збираються разом, переодягаються в різні вбрання і йдуть – так само, як колись, – сповіщати людей про радісну новину.

Народження Сина Божого. І так само, як колись, ми відкриваємо свої двері і відкриваємо свої серця і ми бережемо ці свої традиції, і так само, як колись, усі разом співаємо свої колядки. І це так важливо й цінно, що все це збереглося, не зникло, не стерлось, не забулось, і продовжується, і живе. І поки так відбувається, доти не зникли ми, доти життя перемагатиме, доти бережеться Україна.

Дорогий народе!

Здавна українці вірили, що в ніч на Різдво відкриваються небеса. І якщо розказати їм свою мрію, вона точно здійсниться. Сьогодні мрія в усіх нас одна. І бажання ми загадуємо одне
на всіх.

«Щоб він сконав», – скаже кожен про себе, але, коли звертаємося до Бога, звісно, ми просимо ширше.

Просимо про мир для України. Ми боремось за це. І молимось за це. І на це заслуговуємо. Щоб кожна українська родина жила в злагоді. Щоб кожна українська дитинка зраділа подарунку, усміхнулася, зберегла таку важливу дитячу віру в добро й диво.
Щоб очі наших дітей, очі наших батьків, наших коханих, рідних нарешті не плакали. Щоб добро й правда перемогли. Щоб була перемога миру. І були ми. І була Україна. І неодмінно – день, коли всі зберуться вдома у перший мирний рік, мирного Різдва і скажуть одне одному: «Христос народився! Славімо Його!»

Я вітаю зі святом усіх вас, дорогі українці та українки! Кожному й кожній я бажаю щасливого Різдва, смачної куті і, звісно, миру нам усім!
Бережіть себе, бережіть свої родини, бережіть нашу Україну!

Христос народився! Славімо Його!