Президент вручив ордени «Золота Зірка» Героям України та передав нагороди рідним загиблих Героїв

Глава держави зазначив, що росіяни завдали чергового удару, який спрямований проти життя України.

«Кожен з таких ударів чітко демонструє: Росія веде підлу, терористичну війну. І це з боку Росії війна, безумовно, без правил, без розуму», – наголосив Володимир Зеленський.

За словами Президента, завдяки воїнам, які стали на захист батьківщини, Україна змогла зберегти й захистити незалежність. Президент наголосив, що сила людей та українських сімей роблять усе, щоб держава зберігала свою стійкість.

«Ми захищаємося від Росії по-різному. Дійсно сильно. Завдяки таким героям, які тут, або тим, які в пам’яті нашій. Наші воїни тримають позиції на фронті. Ми проводимо наші активні контрнаступальні дії, які завдають окупанту значних втрат. Саме завдяки такому тиску, завдяки нашим людям, завдяки героїзму українців, України, вашому героїзму Україні допомагає світ», – зазначив Володимир Зеленський.

Президент подякував українським воїнам і їхнім родинам та закликав не забувати полеглих захисників. Памʼять воїнів, які віддали своє життя за Україну, вшанували хвилиною мовчання.

Глава держави передав рідним полеглих воїнів ордени «Золота Зірка». Звання Герой України посмертно удостоєні:

Капітан Антон Атаманюк. Брав участь в АТО з 2015 року. На початку повномасштабного російського вторгнення як командир групи спеціального призначення утримував позиції на Луганщині. Пізніше в прикордонні на Чернігівщині разом з іншим військовим потрапив у ворожу засідку. Попри поранення відтягнув пораненого побратима, відвернув увагу ворога і врятував життя обом. Захищав Бахмут. Антон Атаманюк загинув 15 жовтня 2023 року внаслідок вибуху міни, коли просувався у складі підгрупи спеціального призначення до позицій ворога на Запоріжжі.

Командир групи Центру Служби безпеки України майор Микола Городніченко. У лютому й березні 2022-го стримував просування окупантів на півночі України, брав участь у звільненні Тростянця. Робив піші вилазки в сіру зону, де було понад 300 одиниць російської техніки. У липні 2022-го брав участь в обороні Бахмута. У січні 2024-го керував діями снайперської групи, яка переправилася на острів у Херсонській області, облаштувала позиції та знищувала окупантів снайперським вогнем. Під керівництвом Миколи Городніченка група знищила близько 60 окупантів, але потрапила під ворожий обстріл, коли поверталась із завдання. Микола Городніченко загинув.

Молодший сержант Валерій Деменев. Захищав Сєвєродонецьк, Лисичанськ і Білогорівку. В одному з боїв визначив та надав точні координати, що сприяло знищенню російської БМП і понад 30 окупантів. Брав участь у контрнаступальній операції поблизу Ізюма й Балаклії. Під його командуванням було знищено більш ніж 50 росіян, три вогневі точки та захоплено склад з боєприпасами. Валерій Деменев загинув на бойовій позиції 24 червня 2023 року внаслідок ворожого мінометного обстрілу.

Молодший сержант Андрій Дубницький. Командир кулеметного відділення. З березня 2022 по лютий 2024 року в складі 110-ї окремої механізованої бригади ім. Марка Безручка воював на Авдіївському напрямку. Особисто ліквідував близько 35 окупантів. Знищив чотири ворожі танки та п’ять БМП пострілом із ПТРК «Джавелін». 15 лютого 2024 року Андрій Дубницький загинув у бою, до останнього захищаючи опорний пункт.

Підполковник Микола Дупешко. 24 жовтня торік очолював резервну групу для оборони позицій на Донеччині. Протягом доби група під його керівництвом відбила шість ворожих штурмів. Воїни вразили БМП, знищили дев’ятьох і поранили близько десятьох російських штурмовиків, що дало змогу закріпитися на позиціях. Микола Дупешко загинув 12 грудня торік поблизу Покровська внаслідок масованого обстрілу ворога.

Командир бригади «Лють», полковник поліції Максим Казбан. З вересня 2024 року бригада «Лють» під його командуванням спільно із суміжними підрозділами Сил оборони України ліквідувала понад 700 окупантів, більш ніж 1640 поранила та 19 взяла в полон, уразила вісім артилерійських систем, знищила майже 20 броньованих машин, збила понад 30 БпЛА, подавила за допомогою засобів РЕБ більш ніж 1200 FPV-дронів, значну кількість техніки та вогневих позицій ворога. 22 липня цього року Максим Казбан загинув на Донеччині внаслідок ДТП.

Лейтенант Костянтин Михальчук. У 2014–2021 роках виконував бойові завдання в зоні проведення АТО. На початку повномасштабного вторгнення захищав Київщину, у травні 2023 року утримував українські позиції в Бахмуті, де особисто знищив шість «вагнерівців», у листопаді 2023-го обороняв Авдіївку. 27 травня торік у складі групи розвідував слабкі місця в обороні ворога на Харківщині. Примусив шістьох окупантів здатися в полон, але під час обшуку українські воїни виявили БпЛА, від вибуху якого Костянтин Михальчук загинув.

Сержант Владислав Мушастий. Узяв на себе командування, коли разом із побратимами потрапили в оточення й чотири доби вели оборону. Під вогнем артилерії, танків і бойових машин евакуював поранених і підвозив боєприпаси. 22 липня торік, потрапивши під прицільний мінометний обстріл під час доставки боєприпасів, довіз вантаж до позиції, прийняв командування й разом із двома воїнами відбив кілька штурмів. Попри тривалий артобстріл не залишив позицію, що дало змогу втримати оборону. Утім Владислав Мушастий дістав несумісні із життям поранення.

Солдат Ілля Остапенко. Виконував бойові завдання біля Андріївки Бахмутського району та на Авдіївському коксохімічному заводі. За весь час група під його командуванням ліквідувала щонайменше 80 окупантів. Врятував близько 40 воїнів під час евакуації поранених. 28 квітня 2024 року під час рейду й закріплення на ворожих позиціях у районі Сергіївки Ілля Остапенко загинув унаслідок удару ворожого дрона. В останньому бою особисто ліквідував п’ятьох ворожих піхотинців.

Молодший сержант Віктор Стельмах. Один із засновників підрозділу «Шершні Довбуша». У 2023 році брав участь у контрнаступі на Донеччині та виконував бойові завдання на Харківщині. Його підрозділ знищив майже 700 окупантів і близько 900 поранив, спалив вісім бронемашин. У вересні торік на Покровському напрямку сформував новий екіпаж пілотів БпЛА. Віктор Стельмах загинув 18 жовтня внаслідок атаки ворожого дрона-камікадзе на позицію екіпажу.

Бойовий медик молодший сержант Петро Степаненко. Під час виходу на позиції поблизу села Кліщіївка врятував життя побратима, який зазнав поранення внаслідок артилерійського обстрілу. 8 липня 2023 року його підрозділ потрапив під масований артилерійський та мінометний вогонь. Як бойовий медик стабілізував стан поранених і виносив їх у безпечну зону. Петро Степаненко загинув, закривши собою побратима під ворожим вогнем.

Солдат Олександр Степанищев. Під час масованого російського обстрілу витягнув з-під щільного вогню п’ятьох побратимів і організував транспортування ще чотирьох важкопоранених воїнів. Двічі був поранений, але навіть попри це продовжував командувати позицією. 5 травня торік ворог вів безперервний обстріл позицій батальйону. Олександр Степанищев відповідав за оборону однієї з них, особисто знищив пʼятьох росіян і брав участь в евакуації поранених, але внаслідок одного з обстрілів загинув.

Молодший сержант Кирило Ульман. У липні 2022-го підрозділ під його керівництвом чотири доби стримував ворожі атаки в Бахмуті. Зокрема, молодший сержант гранатами знищив усю ворожу групу, що проникла в окопи. У вересні в стрілецькому бою ліквідував вісім «вагнерівців». У 2023–2024 роках у районі Кліщіївки, Андріївки, Хромового, Богданівки, Ласточкиного підрозділ Кирила Ульмана ліквідував щонайменше 125 російських військових. 15 лютого 2024 року загинув у ближньому бою з ворогом, отримавши кульове поранення в обличчя та шию.

Лейтенант Роман Шаповал. Поблизу Новолуганського знищив два російські кулеметні розрахунки та близько десяти окупантів. Уночі виявив ворожу групу, знищив пʼятьох росіян, а решту змусив відступити. Брав участь у наступі, під час якого вдалося знищити танк, БМП та 27 загарбників, а також взяти в полон дев’ятьох росіян. Із квітня 2024-го виконував бойові завдання на Харківщині, де підрозділ під його командуванням блокував ворога, відновив втрачені позиції, а також відбивав штурми. Роман Шаповал загинув 27 серпня торік унаслідок артилерійського обстрілу й удару FPV-дроном.

Сержант Олександр Шаргородський. Із січня 2023 року воював на Бахмутському напрямку в складі 3-ї ОШБр. Керував особовим складом у боях у районі Кліщіївки, Іванівського, Ступочків, Предтечиного. Займав й утримував важливі позиції. У зіткненнях з ворогом, зокрема з ПВК «Вагнер», його відділення знищило щонайменше 37 окупантів. 17 травня 2023 року під час розвідки встиг відштовхнути побратима від розтяжки, яку помітив, але сам загинув унаслідок детонації вибухового пристрою.

Молодший сержант Віталій Шевченко. 24 лютого 2022 року добровільно вступив до тероборони ЗСУ. На початку 2023 року виконував бойові завдання на Донеччині, зокрема в районі Соледара. Після поранення командира взводу був старшим на позиції та утримував її протягом двох діб із мінімальними силами. Керував відбиттям численних атак противника, врятував побратимів з-під завалів бліндажа після обстрілу. Загинув 12 квітня 2023 року внаслідок мінометного обстрілу на позиціях біля Тоненького і Водяного, встигнувши попередити про ворожу засідку.

Старший лейтенант Володимир Яворський. У 2023 році обороняв Бахмут, зокрема врятував із транспортного засобу, що його вразив FPV-дрон, двох побратимів, а пізніше забезпечив вихід воїнів із напівоточення. Виявляв ДРГ на Харківщині, брав участь у підготовці та виконанні спецоперації в акваторії Чорного моря. Протягом двох діб його група відбила шість ворожих штурмів у Часовому Яру, знищивши понад 50 піхотинців і п’ять одиниць техніки. Під час евакуації захисники потрапили під артобстріл. Володимир Яворський загинув, прикриваючи собою побратима.

Також Президент вручив ордени «Золота Зірка» ще пʼятьом воїнам особисто. Це:

Старший солдат Михайло Корсун. Під час боїв на Курщині в березні 2025 року дістав поранення внаслідок влучання ворожого дрону в автомобіль, але зміг вивести понад 30 побратимів у безпечне місце. Під обстрілами він двічі повертався на пошкодженому автомобілі, щоб евакуювати поранених бійців.

Старший солдат Віктор Ладига. Торік на Донеччині знищив шість ворожих БМП і понад 50 окупантів, зокрема й «вагнерівців». Попри поранення внаслідок ворожого FPV-дрона продовжував бій. Віктор Ладига запобіг прориву противника до Новогродівки, що забезпечило утримання важливого рубежу.

Старший солдат Денис Лисенко. Неподалік Синьківки попри сильний вогонь противника прорвався до ворожих укріплень, знищив вогневу точку й забезпечив просування своєї штурмової групи. Неодноразово був поранений, але продовжував відбивати атаки. Попри ризик для свого життя завжди надавав допомогу пораненим побратимам, зокрема виніс непритомного воїна з бойової позиції до точки медичної евакуації. У квітні цьогоріч особисто знищив чотирьох російських штурмовиків, відбивши атаку й зберігши контроль над позицією.

Солдат Віталій Лісневський. Керував бойовою групою, яка ліквідувала на Харківщині майже 20 окупантів, трьох взяла в полон. У жовтні минулого року група Віталія Лісневського потрапила під ворожий обстріл, сам він дістав важке поранення. Попри це надав собі допомогу й евакуював пораненого побратима.

Сержант Павло Романюк. Під час боїв на Луганщині й Донеччині особисто знищував ворога, рятував поранених побратимів і організовував оборону під безперервними російськими обстрілами. У серпні торік, очоливши штурмову групу поблизу Торецька, відновив контроль над важливою позицією. Двох окупантів взяли в полон. Діставши тяжке поранення в засідці, продовжував керувати боєм і прикрив відхід своєї групи, врятувавши життя побратимів.