Договір довічного утримання (догляду): що потрібно знати перед підписанням
Договір довічного утримання (догляду) – це цивільно-правова угода, за якою одна сторона (відчужувач) передає іншій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру, інше нерухоме майно або цінне рухоме майно. Натомість набувач бере на себе зобов’язання забезпечувати відчужувача матеріально та/або надавати йому догляд протягом усього його життя.
Відчужувачем може виступати будь-яка фізична особа, незалежно від віку чи стану здоров’я. Набувачем же може бути лише повнолітня дієздатна фізична або юридична особа. Договір може укладатися й на користь третьої особи. Якщо майно передається кільком набувачам, вони стають його співвласниками на праві спільної сумісної власності та несуть солідарну відповідальність перед відчужувачем.
Правочин оформлюється виключно у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. З моменту посвідчення набувач набуває право власності, а для нерухомості – з дня її державної реєстрації. До моменту смерті відчужувача набувач не має права продавати, дарувати, обмінювати таке майно, передавати його в заставу або будь-яким іншим чином відчужувати, а також на нього не може бути накладене стягнення.
Для уникнення спорів у договорі варто чітко визначити обсяг матеріального забезпечення та види догляду, які повинен надавати набувач. Під утриманням розуміють матеріальну підтримку у формі грошових виплат, забезпечення продуктами, оплатою комунальних чи медичних послуг, а під доглядом – безпосередню турботу, що включає прибирання, приготування їжі, допомогу у побутових справах тощо. При цьому втрата або знищення переданого майна не звільняє набувача від виконання взятих на себе зобов’язань.
Розірвати договір можна за рішенням суду на вимогу відчужувача, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином свої обов’язки. У такому випадку майно повертається відчужувачу, а понесені набувачем витрати не відшкодовуються. Набувач також має право ініціювати припинення договору, але тоді майно повертається, якщо суд не вирішить інакше, врахувавши істотні обставини та тривалість належного виконання зобов’язань.
Передача обов’язків набувача іншій особі можлива лише за згодою відчужувача або за рішенням суду. У разі смерті набувача його права та обов’язки переходять до спадкоємців разом з майном. Якщо спадкоємців немає або вони відмовилися від майна, воно повертається відчужувачу, що автоматично припиняє дію договору.
Подібний правочин може бути вигідним для обох сторін, але лише за умови відповідального та сумлінного виконання зобов’язань, належної підготовки й ретельного визначення всіх умов, що дозволить уникнути конфліктів і забезпечить стабільне та довготривале виконання домовленостей.
