Верховна Рада України ухвалила Закон «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій»

Зважаючи на те, що Російська православна церква є ідеологічним продовженням режиму держави-агресора та співучасницею воєнних злочинів і злочинів проти людяності, що вчиняються від імені Російської Федерації, її діяльність на території України забороняється.

 

Примітно, що у своїй Резолюції 2540 (2024) ПАРЄ оперативно засудила діяльність РПЦ, а Парламент Естонії визнав її терористичною.

 

Відповідно до Закону, релігійні організації, пов’язані з Російською православною церквою (РПЦ), повинні вийти з її складу. Для цього їм надаються широкі можливості в рамках чітко прописаної процедури. Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) забезпечує дослідження, яке встановлює наявність чи відсутність входження тієї чи іншої релігійної організації в Україні до складу РПЦ. У разі, якщо факт такого входження встановлено, ДЕСС скеровує до цієї релігійної організації припис. Наприклад, представники релігійної організації входять до керівних органів РПЦ – її Синоду, Архієрейського Собору, Синодальних комісій, Міжсоборної присутності. У такому випадку, припис міститиме вимогу вийти зі складу цих органів і надати відповідні докази. Від так, положення Закону про недопущення діяльності релігійних організацій, афілійованих з РПЦ, до цієї релігійної організації не застосовуватиметься.

 

Релігієзнавча експертиза, здійснення якої на початку 2023 року забезпечила ДЕСС, встановила, що УПЦ є частиною РПЦ. Чи означає це, що заборона діяльності РПЦ означає автоматичну заборону діяльності УПЦ?

 

Ні, не означає. У Законі чітко визначено, що в Україні заборонена діяльність РПЦ як іноземної релігійної організації, чий центр знаходиться в країні-агресора та яка зареєстрована відповідно до законодавства тієї країни. До релігійних організацій, афілійованих з РПЦ, застосовуватиметься вищеописана процедура. Тобто, після отримання припису, вони повинні будуть вийти зі складу РПЦ.

 

У разі якщо релігійна організація відмовиться виконати припис, ДЕСС отримає право звернутися до суду. І суд – і тільки суд, як це має бути в демократичному суспільстві, вирішуватиме питання про припинення цієї релігійної організації.

 

Деякі коментатори наполягають на тому, що Закон означає фактичну заборону УПЦ, тому що ця Церква не зможе виконати щонайменше одну його вимогу. Зокрема Закон визначає, що ознакою афіліації релігійної організації з РПЦ є згадка в статуті РПЦ про входження УПЦ до її складу. Положення статуту РПЦ знаходиться поза сферою контролю УПЦ, як наголошують такі коментатори, а Московський Патріархат навряд чи погодиться на те, щоби виключити згадку про УПЦ зі своїх статутних документів.

 

Однак, такі коментарі виходять з неуважного прочитання Закону. У ньому чітко встановлено, що відповідне положення не застосовується у разі, якщо особи, які входять до керівних органів РПЦ, публічно заявляють про свій вихід з її керівних органів і розривають зв'язок з цією Церквою.

1 червня 2023 року, відповідаючи на запит ієрархів УПЦ щодо заходів, які можна вжити, щоб їх не вважали частиною РПЦ, ДЕСС у своєму листі серед іншого вказала таке:

• оприлюднити офіційний документ органу церковної влади або особи (осіб), уповноважених говорити від імені УПЦ, про вихід УПЦ з усіма її єпархіями, синодальними установами, благочиннями, монастирями, духовними навчальними закладами, братствами, сестринствами, парафіями та місіями зі складу РПЦ;
• архієреям та клірикам УПЦ, які входять до складу єпископату РПЦ, її Синоду, синодальних установ, комісій Міжсоборної присутності, надіслати заяви про вихід з них і оприлюднити ці заяви;
• офіційно повідомити Помісні Православні Церкви про вихід УПЦ зі складу РПЦ;

 

Україна не вимагає від УПЦ ані зрадити віровчення Православної Церкви, ані змінити літургійні практики чи мову богослужіння, ані перейти на інший літургійний календар. Єдина вимога, на якій наполягає Закон, – вийти зі складу РПЦ, яка є учасником у війні проти України.

 

Більше того, історії відомо, як в Массачусетсі, Пенсильванії та інших американських колоніях було прийнято акти, де молитва за Британський Парламент і Короля Великої Британії оголошувалася зрадою Батьківщини. Примітно, що Англіканська церква, яка діяла на той час у США, визнала за необхідне перейменуватися на Протестантську єпископальну церкву в США. Тим самим вона підкреслила, що розриває зв'язки з Церквою, яка була бастіоном ворога.

 

Слід визнати, що українська влада має не менше підстав для обмеження підривної діяльності РПЦ на території України, ніж прийнята урядами Австрії, Бельгії, Нідерландів, Данії та Франції заборона на носіння бурки в громадських місцях або заборона на будівництво мінаретів у Швейцарії.

 

Таким чином, Закон «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» переслідує легітимну мету – недопущення підривної діяльності РПЦ на території України.

 

Російська Православна Церква стала найзапеклішим ворогом не лише української державності, але й релігійної свободи. З моменту російського вторгнення в Україну у 2014 році, РПЦ виправдала вбивства близько 50 священиків, богословів і пасторів, деякі з яких були знайдені в богослужбових облаченнях. Окупанти повністю

 

або частково зруйнували понад 630 культових споруд і місць поклоніння. Вони закривають молитовні будинки, переслідують віруючих і катують релігійних лідерів. Фактично, на тимчасово окупованих територіях вільно може діяти лише РПЦ. Багато міст, приміром, Мелітополь, Бердянськ та інші, зіткнулися з тим, що РПЦ захопила культові споруди та молитовні будинки, насильно вигнавши з них законних власників.

 

До того ж Закон є необхідним для демократичного суспільства, оскільки захищає конституційний лад, громадську безпеку та основоположні свободи; досягає мети у найменш обтяжливий спосіб, оскільки слідує демократичній процедурі, а також не накладає тягаря на совість віруючих, оскільки підпорядкування Московському патріархату не є складовою вчення православної церкви.

 

Закон не спрямований на заборону будь-якої чинної в Україні церкви, але він не допускає підпорядкування релігійних організацій України центрам, які скеровуються на знищення української державності, культури, ідентичності. Відзначимо, що зв’язки з центрами в країні-агресорі, уже розірвали Старообрядницька Церква і Істинно- Православна Церква.

 

Україна пишалася і пишається досягненнями в сфері релігійної свободи. У неї не було ані заборонених церков, ані зачинених храмів. Російське вторгнення, в якому взяла активну участь РПЦ, змусило нашу країну захистити себе від зловживання і маніпуляції релігією з боку держави-агресора.

 

Так, 11 квітня 2024 року Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій заявила, що жодна організація – світська або релігійна – центр якої знаходиться в державі-агресорі, не може діяти в Україні. 16 серпня 2024 року на зустрічі з Президентом України члени ВРЦіРО підтвердили свою позицію і підтримали курс Президента на духовну незалежність країни. Водночас вони підкреслили, що навіть в умовах жорстокої кровопролитної війни в Україні пошановується релігійна свобода, яка не зазнає утисків.

 

Цю позицію підтверджують і соціологічні опитування. Так, згідно з дослідженнями Центру Разумкова, більшість респондентів відповіли, що в Україні існує свобода совісті. Також, майже 60% опитаних заявили, що відносини між віруючими різних конфесій є нормальними, та лише 4% відповіли – що конфліктними.

 

Проте, як зазначено в останньому звіті Pew Research Center, опублікованому 5 березня 2024 року, показники України за індексом державних релігійних обмежень не лише кращі, порівняно із пострадянськими країнами, але й із 6 західноєвропейськими демократіями.

 

Закон не є забороною Української Православної Церкви. Він лише не дозволяє підпорядкованість релігійних організацій на території України Російській Церкві, яка проголосила “священну війну” проти України.

 

On the Law of Ukraine ‘On the Protection of the Constitutional Order in the Sphere of Religious Organisations’

On August 20, 2024, the Verkhovna Rada of Ukraine adopted the Law of Ukraine ‘On the Protection of the Constitutional Order in the Sphere of Religious Organisations’ (Reg. No. 3894-IX) (hereinafter - the Law). 265 MPs voted in favour in the second reading.

Given that the Russian Orthodox Church (ROC) is an ideological extension of the aggressor state regime and an accomplice to war crimes and crimes against humanity committed on behalf of the Russian Federation, its activities in Ukraine are prohibited.

Notably, in its Resolution 2540 (2024), the PACE promptly condemned the activities of the ROC, while the Estonian Parliament ackowledged its activities as terrorist.

According to the Law, religious organisations affiliated with the ROC must withdraw from it. To accomplish, the ample opportunity in the form of a clearly defined procedure is given. The State Service of Ukraine for Ethnic Affairs and Freedom of Conscience (DESS) conducts an investigation to determine whether a religious organisation in Ukraine is affiliated with the ROC. If the fact of such affiliation is established, the DESS addresses a prescription to the religious organisation. For instance, the affiliation is determined by whether religious organisation’s representatives are members of the ROC’s governing bodies – Synod, Bishops' Council, Synodal Commissions, and Inter-Council Presence. If so, the prescription will contain a requirement to withdraw from these bodies and provide relevant evidence. Thus, the Law provisions regarding the termination of a religious organisation activity affiliated with the ROC will not be applied to this particular religious organisation.

At the beginning of 2023, DESS completed the examination regarding the UOC affiliation and concluded that it is the part of the ROC. However, does the ban on the ROC activities mean an automatic ban on the UOC (MP) activities?

No, it does not. The law clearly states that Ukraine prohibits the activities of the Russian Orthodox Church as a foreign religious organisation with a governing center in the aggressor state and registered in accordance with that state’s laws. The religious organisations affiliated with the ROC will be subject to the above procedure. Thus, having received the prescription, they will have to withdraw from the ROC.

If a religious organisation refuses to comply with the prescription, the DESS will be eligible to refer to court. And the court, and only the court as it should be in a democratic society will issue a judgment on the termination of a religious organisation activity.

Some commentators insist that the Law means a de facto prohibition of the UOC because it will not be able to fulfill at least one of its requirements. In particular, the Law stipulates that the sign of the religious organisation affiliation with the ROC is the reference made within the ROC’s statute of the UOC being part of it. As such commentators emphasize, the ROC’s statute provisions are beyond the UOC’s control, and the Moscow Patriarchate is unlikely to exclude the record about UOC from its statutory documents.

 

Nevertheless, such comments are the outcome of inattentive reading and uncareful interpretation of the Law. It clearly states that the relevant provision does not apply if individuals who are members of the ROC’s governing bodies publicly declare their withdrawal from them and break ties with this Church.

On June 1, 2023, replying to the request of the UOC hierarchs regarding the measures they may take to avoid being considered part of the ROC, the DESS pointed out the following among others in its letter:

• publishing an official document of the church authority or person(s) authorized to speak on behalf of the UOC on the UOC’s withdrawal including all its dioceses, synodal institutions, deaneries, monasteries, ecclesiastical educational institutions, fraternities, sisterhoods, parishes and missions from the ROC;
• submitting and publishing statements made by the UOC bishops and clergy, who are members of the ROC episcopate, on their withdrawal from the ROC Synod, synodal institutions, and Inter-Council Presence commissions;
• officially notifying the Local Orthodox Churches around the world of the fact of UOC's withdrawal from the ROC;

Ukraine neither demands from the UOC to betray Orthodox Church’s doctrine, nor to change liturgical practices, the language of worship or switch to the other liturgical calendar. The only requirement the Law insists on is to withdraw from the ROC, which is a party to the war against Ukraine.

Moreover, the history provides examples such as the acts adopted in Massachusetts, Pennsylvania and other American colonies where the prayer for the British Parliament and the King of the Great Britain was declared a betrayal of the Motherland. Noteworthy is that the Church of England, having operated in the United States at that time, found it necessary to rename itself as the Protestant Episcopal Church in the USA. By this, it highlighted that it broke the ties with the Church which was the enemy’s bastion.

It should be admitted that Ukrainian government has no less reasons to restrict subversive activity of the ROC on the territory of Ukraine than the restriction to wear burqa in public places adopted by the Austria’s, Belgium’s, the Netherlands’, Denmark’s, and France’s governments or to build minarets in Switzerland.

Thus, the Law ‘On the Protection of the Constitutional Order in the Sphere of Religious Organisations’ pursues a legitimate aim, in particular preventing subversive activities of the ROC in Ukraine.

The Russian Orthodox Church has emerged as the most fierce enemy not only of Ukrainian statehood but also of religious freedom. Since the Russian invasion of Ukraine starting in 2014, the Russian Church has justified the murder of about 50 priests, theologians, and pastors, some of whom were wearing liturgical vestments while killed. The occupiers have destroyed in whole or in part more than 630 religious buildings and places of worship. They have been closing houses of worship, persecuting believers, and torturing religious

 

leaders. In fact, only the Russian Orthodox Church can freely operate in the temporarily occupied territories. Many cities, for instance, Melitopol, Berdiansk and others, have faced the ROC seizing religious buildings and houses of worship, having forcibly thrown legal owners out of them.

Additionally, the Law is necessary for a democratic society as it protects the constitutional order, public security and fundamental freedoms, achieves the aim in the least burdensome way, given the fact it follows a democratic procedure, and does not impose a burden on the conscience of believers, since subordination to the Moscow Patriarchate is not part of the Orthodox Church's doctrine.

The law does not stipulate the prohibition of any existing church in Ukraine, however, it still does not allow the subordination of religious organisations in Ukraine with the governing centers targeted to destroy the Ukrainian statehood, culture and identity. It should be noted that such Ukrainian churches as the Old Believer Church and the True Orthodox Church have already severed their ties with the centres in the aggressor state.

Ukraine has always been proud of its accomplishments in the field of religious freedom. Moreover, it has never had either banned or closed churches. The Russian invasion, where the ROC is a pro-active accomplice, has forced our country to defend itself from the abuse and weaponization of religion by the aggressor state.

Thus, on April 11, 2023, the All-Ukrainian Council of Churches and Religious Organisations (AUCCRO) stated that no organisation either secular or religious with the governing center in the aggressor state is able to operate in Ukraine. On August 16, 2024, during a meeting with the President of Ukraine, the AUCCRO members reaffirmed their position and supported the President's course for the country's spiritual independence. Moreover, they stressed that even in the face of the on-going brutal war, the religious freedom is respected and has never been subjected to persecution in Ukraine.

This stance is supported by the opinion polls as well. Thus, according to the researches conducted by Razumkov Centre, the majority of respondents said that there is the freedom of conscience in Ukraine. Also, almost 60% of respondents said that relations between believers of different denominations are normal, and only 4% said that they are conflicting.

Meanwhile, as stated in the last Pew Research Center’s last report (released on March 5, 2024), Ukraine’s score on government religious restriction index is not only better than those showcased in ex-Soviet countries, but also comparing to 6 Western European democracies.

 

The law does not impose a ban on the Ukrainian Orthodox Church. It only prevents religious organisations in Ukraine from being subordinated to the Russian Church which has declared a ‘holy war’ against Ukraine.