Вербування: Як зрозуміти, що ви в небезпеці? Як захистити дитину

Дорослим важливо вміти говорити з дітьми про складне: спокійно, без залякування, але з розумінням ризиків. Вербування підлітків через інтернет — реальна загроза, і головні інструменти захисту тут — довіра, знання та відкритий діалог. У цій статті психологиня, гештальт-терапевтка, експертка savED Ірина Плешакова радить, як провести цю розмову. Як поговорити з дитиною, не залякуючи її, про існування небезпеки вербування? Починати варто не зі страху, а з довіри. Дитина слухає дорослого тоді, коли відчуває себе в безпеці, а не коли її лякають. Памʼятайте: страх паралізує або штовхає на протест. А наша мета – проактивність, критичність, внутрішня мобілізація.Почніть із контексту, наведіть приклад: “Ти знаєш, що зараз багато хто з нас, навіть діти, стикаються з різними формами війни не лише на фронті, а й в інтернеті. Я хочу тобі розповісти, як саме це відбувається, щоб ти був/ла в курсі та вмів/ла себе захистити”.Позиція має бути партнерською. Не “я знаю, а ти ні”, а “я з тобою поруч, і ми зʼясовуємо разом”. Скажіть прямо: “Я не думаю, що ти зробиш щось погане. Але я хочу, щоб ти міг/могла розпізнати, якщо хтось буде намагатися використати тебе. Бо такі випадки, на жаль, є”.Важливо пояснити, що таке вербування (людину, зазвичай через обман або маніпуляцію, змушують щось зробити, часто проти її цінностей або закону). І що це не виглядає як фільм про шпигунів: це може бути бот, знайомий із гри, чату, “друг” із соцмереж. Від якого віку варто починати такі розмови? Як підібрати вдалі слова й приклади?  Починати з 9 – 10 років. Це той вік, коли дитина вже має цифровий доступ, читає та чує новини (навіть якщо не хоче), і починає думати про справедливість, силу, правду.Тон і мова залежать від віку.

• Для молодших підлітків (9 – 12 років) варто використовувати прості приклади. Наприклад:  “Уяви: хтось у грі пише, що ти крутий і може дати тобі ще більше балів, якщо ти зробиш фото школи або залізничної станції. Це пастка. Навіть якщо здається, що немає в тому нічого страшного, це може бути частиною небезпечного плану”.
• Для 13 – 17-річних уже говоримо глибше: “Є випадки, коли підлітків використовують для реальних воєнних дій. Через Telegram, через ігри. Часто лестощами “ти особливий, нам потрібна твоя допомога”. Але це маніпуляція. І це злочин, за який відповідаєш сам, навіть якщо ти ще школяр”.

Чи варто, щоб боялись? Ні. Страх не навчає — він сприяє униканню. Нам потрібна пильність, а не паніка. Усвідомлення, а не тривога. Ми не хочемо, щоб дитина боялась інтернету — ми хочемо, щоб вона мала внутрішній фільтр: що підозріле, що не її, де потрібна доросла допомога.Головною думкою в розмові має звучати не “ти слабкий і тебе ошукають”, а “ти розумний, і я довіряю, що ти впораєшся, але хочу, щоб ти був/була обізнаною людиною”. Як досягти того рівня довіри з дитиною, щоб вона не боялася розповісти, якщо хтось запропонував “підзаробити”? Зараз багато батьків хочуть почути щось на кшталт: “Скажіть мені чарівну фразу — і дитина все розповість”. Але довіра — це не фокус і не метод. Це процес. І він починається не тоді, коли “щось сталося”, а набагато раніше.Почнемо з простого, але неприємного: дитина боїться не лише покарання. Вона боїться бути знеціненою, висміяною або не почутою, не побаченою у своїх переживаннях. Тому довіра — це не те, що “є” або чого “немає”. Її ми щодня будуємо через реакції на маленькі ситуації: коли не обірвали “Та не вигадуй!”, коли не посміялися “Серйозно, ти повівся на це?”, коли не кричали, а сідали поруч і слухали. “Допоможи мені допомогти тобі” — чудова фраза для побудови довіри.Скажімо, ви хочете, щоб дитина розповіла про “підробіток”, що їй пропонують в інтернеті. Тоді потрібно, щоб вона була впевнена, що ви не насварите, знала, що ви не «вибухнете», не відберете телефон, а скажете: “Дякую, що довірив/ла. Подумаймо разом, що це було насправді”. Реакція на перший запит про гроші вирішальна. Якщо ви відразу зірветеся або покараєте, наступного разу дитина піде в YouTube, у чат або до когось, хто не свариться. Підлітки не шукають дозволу — вони шукають підтримку.
Як зняти страх покарання, якщо дитина вже зробила якийсь крок до небезпеки? У цей момент дуже легко втратити довіру, і дуже важливо правильно вийти з ситуації.Скажіть чесно: “Мені важливо знати, що сталося. І, що б це не було, я з тобою, я хочу тебе захистити, а не покарати. Ми впораємось, якщо говоритимемо відверто”.Ваше завдання — не “виправити”, а “втримати контакт”. Так, можливо, вам буде страшно або боляче почути, що дитина вже щось зробила: надіслала фото, погодилася на зустріч, установила бот. Але не ваша емоція має бути центром уваги, а стан дитини.Не читайте моралі — ставте запитання (коли все минеться): “Що ти відчував/ла, коли це робив/ла?”, “Чому вирішив/ла, що це варто спробувати?”, “Що зараз відчуваєш?”Якщо дитина щиро шкодує або сама розповіла, підтримайте. Скажіть: “Я дуже ціную твою сміливість розповісти. Це справжній вчинок. Подумаймо разом, як діяти далі”.Бо саме в цій розмові дитина формує уявлення про себе: я помилився, але мені довіряють, я зробила ризикований крок, але мене не покарали, я можу говорити про складне — і мене не відштовхують. Як пояснювати дитині небезпеку “легких грошей” і пропозицій швидкого заробітку? Вербування підлітків не починається з ідеології — воно починається з “легких грошей”. Саме потреба у визнанні, незалежності, грошах часто стає першою наживкою.Головне завдання — не критикувати, не висміювати і не моралізувати. Підліток хоче грошей не тому, що він “жадібний”, а тому що хоче бути дорослим, мати свободу, не просити зайвий раз у батьків. Це нормальна потреба. Почніть із цього. Скажіть: “Я розумію, що хочеться мати свої гроші, відчувати себе самостійним/самостійною. Це природно. Але, коли тобі пропонують заробити легко, швидко й без зусиль, це завжди поганий дзвіночок. За такою пропозицією часто приховані шахрайство або небезпека”.Пояснюйте на реальних прикладах, без моралізму: “Якщо пропонують гроші за фото школи, це не “заробіток” — це використання. Якщо кажуть “Це секретна місія, не розповідай нікому”, це сигнал про маніпуляцію.” Чи допомагає наявність кишенькових грошей зменшити ризик вербування? Яку суму й у якій формі краще давати? Так, наявність власних коштів зменшує вразливість. Не тому, що “дитина має все”, а тому що вона не мусить шукати “лівих шляхів” для базових речей — кави, подарунка, проїзду. Кишенькові гроші — це не привілей, а інструмент виховання. Рекомендації Від 10 років можна починати з невеликої суми щотижня (готівкою).Від 12 – 13 років варто переходити на безготівкову форму (дитяча карта з доступом батьків, лімітом витрат). Сума повинна бути передбачуваною та обговореною. Наприклад: “Ти маєш 150 грн щотижня. Ти можеш їх витратити або відкласти. Якщо не вистачить, наступна видача за графіком”.Це формує усвідомлення: у грошей є межі, облік, відповідальність. І це сильно зменшує ймовірність того, що дитина погодиться на сумнівну пропозицію, “бо не вистачило”. Як навчити дитину фінансової грамотності так, щоб вона самостійно оцінювала ризики шахрайств? Навчання має бути не через лекції, а через практику та діалог.

1. Зробіть спільний бюджет на місяць. Спробуйте разом знайти відповідь на такі запитання: “Скільки потрібно на харчування, скільки — на розваги, а що можна відкласти?”
2. Розглядайте підозрілі “заробітки” разом. Запропонуйте: “Знайдімо 5 оголошень про “легкий заробіток” і разом подивімось, де є ознаки шахрайства”. Це може бути цікава гра-аналітика.
3. Розбирайте фейки й схеми шахрайств.Скажіть: “У TikTok є багато роликів, як заробити “без зусиль”. Гляньмо кілька та з’ясуймо, що тут правда, а що маніпуляція”.
4. Навчіть ставити собі запитання перед кожним фінансовим рішенням: “Хто пропонує? Що саме треба зробити? Чим я ризикую? Чи зможу я про це розповісти батькам?”

Які тривожні сигнали мають насторожити батьків у поведінці дитини онлайн?  Більшість “небезпечних контактів” із підлітками починається не у дворі, а в чаті. І батьки, на жаль, часто дізнаються про це вже після того, як щось трапилося.Насамперед варто не панікувати, а спостерігати. Тривожні сигнали не завжди означають, що дитину вже вербують, але вони означають, що щось відбувається.На що звернути увагу?

• Зміну поведінки онлайн. Дитина проводить більше часу в закритих чатах, часто перемикає екрани, реагує дратівливо на спроби подивитися, з ким переписується.
• Посилення таємничості. Нові паролі, очищена історія переглядів, відмова дати телефон навіть на хвилину.
• Зміну тематики інтересів. Захоплення воєнною естетикою, насильницькими іграми, “героїкою” самопожертви, змова, секретність, “боротьба проти системи”.
• Нові знайомства з дивними іменами або акаунтами без фото, без особистої інформації.
• Гроші. Дитина раптом має кошти, не пояснює, звідки вони, або навпаки — просить гроші “на щось термінове”.
• Психоемоційну зміну. Тривожність, замкнутість, надмірна збудженість або роздратування без пояснення.

Це не “діагноз”, але запрошення до розмови. Якщо відчуваєте, що щось “не так”, довіряйте своїй інтуїції. Як обговорювати з дитиною її онлайн-спілкування без порушення особистих кордонів? Тут важливо не “зайти в душу з ногами”. Якщо дитина відчує стеження чи вторгнення, вона просто зникне в цифровій тіні: новий акаунт, анонімні платформи, VPN, закриті чати. Сучасні підлітки технічно грамотні.Що працює?

1. Пояснити мотивацію. Не “я контролюю”, а “я хвилююсь, і хочу розуміти, що тебе оточує”:  “Я не хочу порпатись у твоєму телефоні. Але хочу бути впевнена/впевнений, що ти в безпеці. Якщо ти колись отримаєш дивне повідомлення, ти можеш показати мені, і я не сваритиму. Ми просто подивимось разом”.
2. Створити “вікно довіри”. Один раз на тиждень сядьте разом і подивіться, які тренди в TikTok, які чати популярні. Це не перевірка, а спільне занурення в цифровий світ.
3. Обговорювати не особисте, а загальне. “Чула, що в школі N була ситуація з небезпечним чатом. Як ти думаєш, як діти туди потрапляють?” “Зараз багато фейкових ботів пропонують гроші за прості речі. Як ти думаєш, чому підлітки ведуться на це?”. Такі розмови вмикають критичне мислення та знімають бар’єр “мене перевіряють”.
4. Домовитися про сигнал безпеки. Запропонуйте просту фразу, яку дитина може сказати чи написати, якщо опиниться в ситуації тиску або сумнівного контакту:  “Мамо/тату, мені потрібно поговорити, і щоб ти не сварив/ла”. Це має стати обіцянкою без покарання.

Наша мета — не забрати в дитини телефон і контроль, а дати їй внутрішній фільтр і безпечний контакт із нами. Бо жоден антивірус не замінить дорослого, який перебуває поруч, слухає і не знецінює. Як навчити дитину розпізнавати маніпуляції вербувальників?
Це питання – основне для профілактики. Бо жодна заборона, жоден технічний фільтр не захищає так, як усвідомлення. І саме його ми маємо розвивати: не нав’язуванням страху, а формуванням розпізнавального мислення. Перш за все, розмовляйте про це, як про буденну життєву ситуацію, а не як про щось надзвичайне чи недосяжне. Вербування — це не сцена з фільму, а психологічна гра. Її можна навчитися бачити.Ось кілька типових тактик, які потрібно обговорити з підлітком (у прикладах, сценаріях, діалогах). 1. “Ти особливий/особлива. Нам потрібна саме твоя допомога”. Тактика: лестощі + включення в “таємне коло”. Вербувальник викликає відчуття унікальності: “Ми вибрали тебе, бо бачимо в тобі потенціал”.Що пояснити дитині: “Справжня цінність не потребує секретності. Якщо тебе переконують, що ти обраний, але все має бути втаємничено, це маніпуляція”. 2. “Це взагалі не страшно. Просто зроби фото (пересунь коробку, створи акаунт)”. Тактика: знецінення ризику, нормалізація. Запропоноване виглядає безпечним, буденним, навіть “дитячим”.Що пояснити дитині: “Вербування рідко починається з чогось страшного. Спершу завдання здається простим, але що далі, то стає небезпечніше”. 3. “Нікому не кажи. Це дуже важливо”. Тактика: ізоляція + контроль. Маніпулятор створює атмосферу довіри, але одразу забороняє спілкуватися з батьками або вчителями.Що пояснити дитині: “Усе, що вимагає секретності від твоїх близьких, це привід насторожитися. Довіра ніколи не боїться світла.” 4. “Ти ж не стукач?” Тактика: тиск на лояльність. Якщо дитина сумнівається, її намагаються “провести через сором” або “перевірку на вірність”.Що пояснити дитині: “Справжні друзі або чесні дорослі не примушують тебе мовчати. Іноді найсміливіше – це звернутися по допомогу”. 5. “На цьому можна добре заробити”. Тактика: фінансова наживка. Підлітку пропонують гроші без зусиль, за “дрібницю”.Що пояснити дитині: “У житті рідко платять багато за те, що нічого не варте. Якщо щось здається підозріло легким, там завжди є пастка”. Як це все донести без лекцій?

1. Інтерактивно. Спробуйте запропонувати дитині гру: “Уяви, що тобі пише хтось незнайомий. Я покажу приклади, а ти скажеш, це ОК чи підозріло?”
2. Через приклади. Обговорюйте реальні новини, кейси, навіть фільми.
3. Навчіться розпізнавати фрази:— “Тільки ти можеш нам допомогти”; — “Це безпечно, ми все продумали”; — “Гроші отримуєш одразу”; — “Головне, нікому не кажи” (ця має стати внутрішнім червоним прапорцем).
4. Наголошуйте: ти завжди можеш прийти й сказати: “Мені запропонували дивне. Розкажу, але щоб без крику”.

Підлітки хочуть бути корисними, сміливими, самостійними. І саме це часто використовують маніпулятори. Але ці ж якості можуть стати захистом, якщо ми допоможемо їм навчитися бачити суть за словами. Якщо ти вчитель, як правильно обговорювати цю тему на уроках без нагнітання тривоги? Як інтегрувати її в освітній та виховний процес?

Це питання абсолютно стратегічне. Школа — це не лише місце знань, це соціальний простір, де формується бачення світу. І саме вчитель часто першим помічає, що “щось іде не так”. Але як говорити з учнями й ученицями про небезпеку вербування так, щоб не травмувати, не залякати, а зміцнити свідомість і відповідальність?

1. Змініть тон із “загроза” на “навичка”. Не “діти в небезпеці”, а “діти здатні розпізнавати ризики, якщо ми їм допоможемо”. Це позиція сили, а не страху. І вона передається.
2. Оперуйте фактами — не страшилками. Замість “вас можуть завербувати” краще сказати:  “Інформаційна війна ведеться й проти молоді. Відомі випадки, коли через звичайний чат у грі підлітків втягували у виконання небезпечних завдань. Сьогодні ми проаналізуємо, як це працює та що ви можете зробити, щоб захистити себе”.
3. Запропонуйте аналіз ситуацій. Не лекцію, а кейси: “Уяви, тобі пише хтось і пропонує підзаробити — зробити фото вокзалу. Що ти робиш?” Це активує не тривогу, а прийняття рішень.
4. Використовуйте формат обговорення, а не “викладення істини”. Питання, що варто ставити: “Чому підлітки погоджуються на ризикові пропозиції? Як би ти зрозумів/зрозуміла, що це маніпуляція? Що робити, якщо хтось із друзів втягнувся в щось підозріле?”
5. Не створюйте образу “поганої дитини”, яка щось накоїла. Навпаки, підкреслюйте: розповісти дорослому — це прояв сили, а не слабкості.

Як інтегрувати тему у виховний та освітній процес? Це не має бути окремим “страшним” уроком. Це має стати частиною культури безпеки, критичного мислення й цифрової гігієни. Як саме?

• Під час виховних годин обговорювати цифрову безпеку, маніпуляції, шахрайства. Не лише з боку “ворога”, а й у буденному житті.
• У курсах “Громадянська освіта”, “Особистісний розвиток” вивчати поняття “критичне мислення”, “інформаційна безпека”, “громадянська відповідальність”, “розпізнавання впливу”.
• На уроках інформатики говорити про фішинг, бот-атаки, безпечне користування месенджерами, налаштування безпеки й приватності.
• На уроках мови, літератури, історії, мистецтва обговорювати, як інформація впливає на суспільство, як формуються наративи й де межа між “правдою” і “впливом”.

Учитель має бути рольовою фігурою — фігурою довіри. Коли учні й учениці знають:”Мій учитель не висміюватиме, не налякає, не проігнорує”, – тоді дитина приходить не в Telegram-бот, а до живої людини. Можна створити:

• “Куточок цифрової безпеки”;
• анонімну скриньку для запитань;
• спільні учнівсько-вчительські проєкти з цифрової грамотності.

Профілактика вербування — це не про “боятись русню”. Це про навчити людину думати, бачити схеми, захищати себе й діяти на основі цінностей.Що робити, якщо контакт із вербувальником уже відбувся?Це критично важливе питання. Якщо навіть ми все зробили правильно, дитина все одно може потрапити в ситуацію контакту з вербувальником. І саме реакція дорослого в цей момент визначає, отримає дитина допомогу чи замкнеться ще глибше.Як діяти батькам, якщо дитина вже отримала підозрілу пропозицію?Насамперед зберігати контакт і діяти виважено. Не панікувати й не намагатися вирішити все “в перші 5 хвилин”.

1. Подякуйте за довіру. Якщо дитина сама розповіла, це вже великий крок. Скажіть прямо: “Дякую, що розповів/ла. Це дуже сміливо. Ти зробив/ла правильно, і я з тобою. Ми впораємося”.
2. Зберіть інформацію, не засуджуючи. Попросіть показати листування, скріншоти, акаунти, де був контакт. Якщо дитина нервує, не тисніть, але поясніть: “Мені потрібно побачити, що саме тобі писали, щоб ми могли захистити тебе. Я не буду кричати або сварити. Я просто хочу допомогти. Я з тобою”.
3. Повідомте про інцидент офіційно. Якщо йдеться про пропозиції щодо фотографування об’єктів, “заробіток” за дії на користь ворога, підозрілі бот-акаунти, звертайтеся до кіберполіції або СБУ. Це можна зробити анонімно через відповідні канали:

• чат-бот “Спали ФСБшника” від СБУ;
• https://cyberpolice.gov.ua;
• гаряча лінія кіберполіції: 0 800 50 51 70.

4. Обов’язково обговоріть, як дитина почувалася (після того, як небезпека минеться). “Що тебе переконало, що ця пропозиція варта уваги? Що було для тебе некомфортним або дивним?” Це важливо не для аналізу помилок, а для переосмислення досвіду.

Що категорично не варто робити, щоб не погіршити ситуації? Кричати, звинувачувати, принижувати, якщо у вас шок: емоційна агресія відріже дитину від вас назавжди. Наступного разу вона промовчить, навіть якщо ситуація буде ще небезпечнішою. Забирати телефон “назавжди” або блокувати доступ до інтернету. Так, тимчасове обмеження можливе. Але повна заборона лише змусить дитину піти “в тінь” (на інші акаунти, чужі пристрої, VPN). Ігнорувати або применшувати. “Та це просто хтось пожартував”, “Ти ж нічого не зробив/ла — нічого страшного”.  Навіть якщо загроза не реалізувалась, сам факт контакту — тривожний сигнал, що потребує уваги. Важливо! Дитина має відчути не сором, а опору. Не “я помилився і тепер мене покарають”, а “я потрапив у небезпеку й мене підтримали, допомогли, захистили”. Тільки так ми не втрачаємо дитини та даємо їй силу вчитись і ставати дорослою відповідальною людиною.

Кому загрожує вербування?

• Неповнолітнім. Піддаються через вразливість, брак досвіду, бажання швидкого заробітку або емоційних «пригод».

• Молоді, яка шукає роботу. Студенти, випускники шкіл, які розміщують оголошення «шукаю підробіток» у соцмережах та Telegram-каналах.

• Людям з нарко- або алкозалежністю, фінансово складним становищем. Злочинці спекулюють на бажанні швидкого заробітку або нової дози.

Однак фактично – будь-кому. ФСБ також розсилала повідомлення навіть у групи військових, намагаючись їх завербувати. Також були спроби встановлювати контакт зі звичайними перехожими в громадському транспорті Львова за допомогою плакатів з QR-кодами.Як саме ФСБ Росії вербує підлітків? Російські спецслужби використовують різні схеми вербування. Ось три найбільш поширені сценарії: 

• Шантажують особистими даними 

Зламують телефони, акаунти підлітка, знаходять там «чутливу» інформацію (фото, відео, листування) і використовують це як важіль впливу: «Або виконаєш наше завдання, або всі про це дізнаютьсяце побачать». Дитина лякається і, щоб не втратити репутацію, виконує завдання: фотографування об’єктів, підпали автівок, диверсії на залізниці чи адмінбудівлях

• Платять за “дрібні” завдання і обіцяють більше, а замість «фінальної нагороди» підривають.

Жертву знаходять онлайн: через Telegram, TikTok, Discord, групи з пошуку роботи, розклеєні в містах плакати із QR-кодами. І втягують поетапно. Спершу дають «просте й безпечне» завдання: зробити фото, нанести графіті, віднести «пакунок» в інше місце. І виплачують невелику суму, як гарантію того, що гроші будуть і далі.  Однак натомість підривають дітей на «фінальному» завданні, щоб не платити гроші і замести сліди.

• Шантажують тим, що дитина уже виконала 

Жертву знаходять онлайн, дають перші доручення, а потім починається шантаж і тиск: «Ти вже співучасник злочину, тепер роби серйозніші справи, інакше розповімо поліції». Так наляканого підлітка схиляють до підпалів, терактів, диверсій.Які ознаки того, що дитина може бути завербована або в групі ризику? Часто вони виражаються змінами в поведінці, оточенні:

• Новий дивний розклад дня: дитина регулярно зникає без пояснень, повертається пізно.
• Раптові зміни настрою, яких не було раніше.
• Утаємничене листування: зміна паролів, часті вилучення історії переписок, ворожість, коли питаєте «Що ти дивишся в телефоні?».
• Нове коло спілкування: «друзі» з інтернету, про яких дитина ніколи не згадувала раніше.
• Нове майно та гроші: у дитини з’явилися дорогі речі, гаджети або кошти, походження яких вона не може пояснити. Ви також можете чути розмови підлітка про «легкий заробіток» в інтернеті, бо діти в це вірять.

Чому діти погоджуються?

• Хочуть грошей: 2 – 10 тис. грн для підлітка здаються великими грошима.
• Потребують уваги та визнання: якщо дитині бракує підтримки вдома, вона шукає її онлайн.
• Елемент гри чи екстриму: підлітки сприймають це як «пригоди», не усвідомлюючи наслідків.
• Маніпуляції та шантаж: спочатку їх обманом залучають до «легких завдань», потім погрожують.

Які наслідки для дитини? 

• Кримінальна відповідальність: за теракт або диверсію можуть засудити з 14 років. Вироки дуже серйозні – від 10-ти років в’язниці до довічного ув’язнення.
• Небезпека для життя і здоров’я: російські куратори часто дистанційно підривають дітей, щоб замести сліди та не платити гроші.
• Психологічні травми: якщо навіть дитина не загине чи не втратить здоров’я, вона стає заручником постійного страху й шантажу.

Як батьки можуть цьому запобігти? 

• Відкрите спілкування: без критики та крику. Розповідайте про реальні випадки, пояснюйте ризики.
• Спільне обговорення «онлайн-безпеки»: пояснюйте, що «легка робота» зі швидким заробітком у соцмережі — це величезний ризик і майже завжди обман. І навчіть дитину, що після отримання дивних пропозицій, вона має відразу звернутися до вас.
• Вчіть дитину медіаграмотності. Пояснюйте, як перевіряти інформацію, чому не можна вірити анонімним контактам. Навчіть, що краще втратити «швидкі» та часто уявні 2 – 10 тис. грн, ніж усе життя (або ризикувати ним).
• Регулярна увага: помічайте раптові зміни в поведінці, великі суми грошей або нові знайомства.
• Кажіть про відповідальність: розповідайте про відповідальність за злочини. Юний вік не вбереже їх від в’язниці.
• Легальні способи заробітку та фінансова грамотність: якщо маєте можливість, виділяйте щомісяця дитині фіксовану суму кишенькових грошей. Або допоможіть підлітку знайти безпечний підробіток, покажіть альтернативу.

Що робити, якщо вже є контакт із вербувальниками

• Збережіть докази: скриншоти, переписку, контакти.
• Негайно зверніться до правоохоронців:
  • поліція — 102
  • чат-бот СБУ «Спали ФСБшника» в Telegram —t.me/spaly_fsb_bot
• Поясніть дитині, що співпраця з правоохоронцями може врятувати її від покарання та навіть від смерті. Якщо вона боїться сказати вам, хай самостійно звернеться.

Порада від СБУ: «Якщо хтось пропонує «просто перенести пакунок», сфотографувати військову частину чи підпалити автівку, знайте: вас хочуть використати, а потім убити».Розмови з дітьми діють! В Одесіучень 9-го класу, якого планувало завербувати ФСБ, не піддався. У Telegram-каналі йому написали невідомі та запропонували “підзаробити”. Завданням було підпалювати машини ТЦК, адміністративні будівлі та залишати на них графіті. За це йому обіцяли гроші.Школяр зберіг листування на телефоні та передав інспектору Служби освітньої безпеки.А як тоді можна підлітку заробити безпечно?Ось кілька ідей для підробітку підлітка

• Допомога вдома, у сімейному бізнесі, у знайомих. Заохочуйте дітей символічними завданнями, за які вони можуть отримувати гроші від вас
• Репетиторство молодших дітей, догляд за тваринами
• Ведення соцмереж брендів
• Ручна робота: хендмейд, вироби, малювання
• Участь у волонтерських проєктах зі стипендією
• Онлайн-фріланс (дизайн, тексти)

Пояснюйте, що чесний заробіток можливий. Допомагайте їм знайти його та контролюйте, чи безпечна ця пропозиція для дитини.І пам’ятайте, що вербування підлітків відбувається в усіх регіонах України, без винятків. Кожен — батько або мати — може вчасно помітити загрозу, якщо спілкуватися з дитиною й бути уважним.

Російські спецслужби вдаються до різних методів, аби досягти своїх цілей. Вони можуть зламувати гаджети, щоб використати вкрадену там інформацію проти вас чи ваших дітей, шантажувати і змушувати до злочинів. А тому важливий пункт захисту – надійні паролі. Подбайте про захищеність ваших пристроїв та облікових записів. Ненадійні паролі – легка здобич для ворожих хакерів і шахраїв.

Кіберзлочинці постійно вигадують нові способи для обману користувачів через шкідливі застосунки та програми. Завантажити безкоштовний фільм, гру чи музику – завжди ризик інфікування шкідливим програмним забезпеченням. А мета зловмисників – отримати доступ до вашої особистої інформації.Для безпеки ваших даних і пристроїв дотримуйтесь таких правил завантаження застосунків і файлів:

• Використовуйте лише ліцензійне програмне забезпечення із перевірених джерел (магазинів Play Market, App Gallery, App Store і Google Play чи офіційних сайтів-розробників). Звертайте увагу на те, хто опублікував додаток, адже деякі магазини мають сумнівні копії популярних додатків. Російські віруси нині часто поширюються через “піратські” програми.
• Не завантажуйте файлів і застосунків із невідомих джерел (сумнівні сайти, сторінки й канали в соцмережах, невідомі відправники).
  • потенційно небезпечні розширення файлів: .exe, .bin, .ini, .iso, .dll, .com, .sys, .bat, .js, .apk;
  • потенційно безпечні розширення файлів: .docx, .zip, .rar, .pdf.
• Встановили файл – перевірте його за допомогою антивіруса. Але нове шкідливе програмне забезпечення або код можуть бути визначеними тільки антивірусом, який регулярно оновлюється.
• Якщо не можете придбати платну версію програми, знайдіть безкоштовний аналог, але не завантажуйте зламаних версій платних програм: зазвичай вони містять шкідливий програмний код.
• Оберіть заборону встановлення застосунків з неперевірених джерел та автоматичного завантаження файлів, а для браузера – функцію “щоразу запитувати про місце зберігання файла перед завантаженням”. Якщо випадково перейдете за посиланням, яке автоматично розпочинає процес завантаження, він не розпочнеться, поки ви не підтвердите це.
• Уникайте використання застосунків російських розробників: ВК, Одноклассники, Яндекс.Браузер, 1С, Mail.ru та інші – росіяни можуть їх відслідковувати. Перед завантаженням обов’язково перевіряйте інформацію про те, хто розробник та власник застосунка, чи не заборонений він в Україні.
• Контролюйте дозволи, які запитує програма під час встановлення. Не всім застосункам для нормальної роботи необхідний доступ до вашої геолокації чи персональної інформації.
• Оновіть застосунки у своєму смартфоні та програмне забезпечення на компʼютері. Це необхідно, адже розробники постійно працюють над покращенням своїх безпекових протоколів.

Як приховати інформацію в ґаджетах Щоб приховати важливу інформацію під час війни, можна використати метод стеганографії.Стеганографія – це спосіб збереження/передачі інформації, при якому приховується факт існування цієї інформації. За її допомогою можна приховати важливі дані всередині іншого файлу, наприклад, картинки, яка не викликає підозр. Програми розпізнаватимуть та відкриватимуть лише зображення, і важко здогадатися, що всередині є файл.Для того, щоб приховати інформацію в сторонньому файлі, потрібні спеціальні програми чи додатки:

1. Для Windows (безкоштовні):
   • QuickStego 
   • OpenStego

2. Для Android (безкоштовні):
   • PixelKnot
   • Stephanie
   • HIDIX

3. Для iOS (платні):
   • Steganography: Hidden Message 
   • Paranoia Text Encryption PRO 

Для того, щоб приховану інформацію вилучити, потрібно зайти у відповідний додаток та зазначити пароль, за яким ви приховували дані.Наприклад, щоб приховати інформацію через додаток Stephanie, необхідно:

1. У додатку натиснути кнопку Conceal
2. Обрати картинку, де приховаємо файл
3. Обрати файл, який потрібно приховати
4. Натиснути Conceal

Щоб приховати інформацію через програму OpenStego, необхідно:

• Обрати файл, який потрібно приховати
• Ввести назву й папку збереження нового файла у відповідне поле
• Обрати алгоритм і ключ шифрування
• Натиснути кнопку Hide data

Стеганографія допомагає приховувати та передавати фото особистих документів, файлів з координатами місця перебування ворога. Приховувати такі файли найкраще в нейтральних картинках, щоб листування було буденним і не викликало підозр.

Шахраї завжди хочуть виманити в довірливих або неуважних користувачів мережі персональні дані: коди доступу до банківських карток, логіни та паролі до фінансових застосунків, соцмереж або електронної пошти. Основною метою таких зловмисників є тиск на ваші емоції, саме тому вони розсилають повідомлення з відповідним текстом. Наприклад, “Це ти на фото?”, “Подивися, хто потрапив у ДТП…” або “Хтось намагається зламати ваш обліковий запис, підтвердіть вашу особу”.  Після цього користувач потрапляє на сайт-підробку. І вводить там свої логін і пароль. Зловмисники отримують персональну інформацію та можуть використовувати її для досягнення власної мети.

Фішингові повідомлення легко розрізнити, оскільки вони вимагають від вас певних дій або тиснуть на емоції. Також там досить часто можуть бути орфографічні помилки.

Щоб не опинитися на гачку фішингових повідомлень, використовуйте два головних правила: не переходьте за незрозумілими посиланнями та налаштуйте двофакторну аутентифікацію на ключових облікових записах (пошта, основні соцмережі, банківські застосунки). Як саме зробити двофакторну аутентифікацію та захистити свої облікові записи в соцмережах,в цьому розділі.

Окрім розваг чи навчального контенту, в Інтернеті є багато кіберзагроз, про які варто попередити малечу. Приміром, ваша дитина може випадково проговоритися перед незнайомцями в онлайн-грі про графік роботи батьків чи дорогу покупку. А це – загроза вашій родині. Коли варто розповідати дітям про кіберзагрози? Як це краще робити? Та чому метод заборони може ще більше нашкодити? Про це розповів психолог Дмитро Вакуленко для Dovidka.info.

Як зрозуміти, що гаджети негативно впливають на дитину? Які зміни в поведінці можуть свідчити про це?