12-16 травня – Європейський тиждень громадського здоров’я «Інновації для стійкості: формування сталого майбутнього»
Тема четверга – справедливість у здоров’ї та соціальні детермінанти здоров’я. Здоров’я населення та національна безпека країни нерозривно пов’язані між собою. Більше того, із позиції інтересів нації саме здоров’я її членів є одним із завдань національної безпеки і, водночас, засобом її забезпечення в цілому, що є умовою існування та розвитку особистості, суспільства й держави та дозволяє їм зберігати накопичені духовні й матеріальні цінності.
Збереження здоров’я – це не лише про лікарні і лікарів
Часто ми зводимо поняття «здоров’я» до фізичних симптомів чи наявності медичних послуг, але Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) ще в 1946 році визначила здоров’я як стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб. Це означає, що здоров’я – це не лише справа лікарів, це справа освіти, інфраструктури, житла, робочого місця, харчування і навіть політики. Здорова країна – це не та, де є багато лікарень, а та, де до лікарень звертаються якомога рідше.
Підхід ВООЗ до вивчення детермінант здоров’я став відповіддю на виклики, що пов’язані зі здоров’ям у всьому світі.
Детермінанти здоров'я – комплекс індивідуальних, соціальних, економічних і екологічних факторів, що визначають стан здоров’я окремих людей, контингентів або груп населення, зокрема: індивідуальні детермінанти здоров’я – генетичні (спадкові) та поведінкові особливості конкретної людини; соціальні детермінанти здоров’я – ступінь доступності харчових продуктів, житла, роботи, освіти, медичної допомоги; економічні детермінанти здоров’я – стан та рівень економічних відносин, які безпосередньо впливають на середовище життєдіяльності людини; екологічні детермінанти здоров'я – природні кліматичні, геохімічні, геофізичні, біоценотичні умови, які впливають на здоров’я.
Також, науковці розподіляють детермінанти за рівнями: індивідуальний рівень (конкретизовані соціальні, культурні, екологічні, біологічні та психологічні детермінанти); груповий рівень (загальні соціальні, економічні, культурні, медичні детермінанти); глобальні та суспільні політичні детермінанти (глобальні виклики, політична ситуація в країні).
Соціальні детермінанти – ключ до розуміння проблем зі здоров’ям
До соціальних детермінант належать умови, в яких люди народжуються, живуть, навчаються, працюють і старіють. Саме соціальні детермінанти охоплюють рівень доходу, освіту, зайнятість, житлові умови, соціальні зв’язки і навіть доступ до зелених зон. У свою чергу, ці умови формуються під впливом різноманітних сил: економіки, соціальних умов і політики (ВООЗ). Ці фактори тісно пов’язані з розподілом ресурсів, влади та можливостей. Іншими словами – з соціальною справедливістю.
Коли дитина зростає в сім’ї, де хронічно бракує грошей, харчування одноманітне, а батьки змушені працювати на кількох роботах без стабільного графіка – її шанси на хороше здоров’я значно нижчі. Це не про «погані звички», це про нерівні стартові умови.
Таким чином, соціальні детермінанти – це: скільки ми заробляємо; які в нас житлові умови; яку освіту отримали; чи маємо роботу; які умови на робочому місці; який транспорт є поруч; яка якість доріг; доступ до чистої води, здорової їжі, аптеки; наскільки безпечне наше середовище.
У світі, де пандемії, кліматичні кризи й економічні виклики стають нормою, ми не можемо дозволити собі розкіш ігнорувати соціальні детермінанти здоров’я.
Несправедливість – не випадковість, а наслідок
Нерівність у здоров’ї не виникає випадково. Вона є результатом політичних рішень і суспільної організації. Чому в деяких регіонах більше випадків серцево-судинних захворювань? Не тому, що люди там «менше дбають про себе», а тому, що вони змушені працювати в стресових умовах, не мають часу на спорт і не можуть дозволити собі якісну їжу. Всі ці умови створюють хронічне навантаження на організм – так званий «токсичний стрес».
У дискусіях про здоров’я часто говорять про «рівний доступ». Рівність – це надати однакові можливості. Справедливість – це дати кожному те, що потрібно саме йому. Наприклад, якщо в сільській місцевості немає аптеки, то «рівний доступ» означатиме, що жителі мають їхати за ліками до міста. Але справедливість – це організувати мобільну аптеку або доставку медикаментів.
Справедливість – це не просто моральна вимога, а стратегія виживання суспільства.
Першим кроком у вирішенні питань справедливості, пов’язаною зі здоров’ям, є визнання суспільством, що медицина не може «вилікувати» несправедливість. Це виклик для міжсекторальної співпраці. Лікарі, освітяни, соціальні працівники, політики, приватний бізнес, громадськість – усі мають працювати разом, щоб змінювати середовище, в якому формуються здоров’я і хвороби.
Формування міжсекторального підходу до розробки та виконання профілактичних програм, реалізації державної політики та проведення наукових досліджень із залученням декількох секторів (медицина, охорона праці, ветеринарна медицина, безпечність продуктів харчування та охорона довкілля тощо) з метою забезпечення захисту здоров’я та санітарно-епідеміологічного благополуччя населення здатне досягнути кращих результатів у сфері громадського здоров’я.
Інна БЄЛІКОВА, кандидат медичних наук, доцент завуч кафедри громадського здоров’я з лікарсько-трудовою експертизою Полтавського державного медичного університету
#Європейський_тиждень_громадського_здоров’я_2025
#всесвітні_дні_ВООЗ #громадське_здоров_я
#publichealthcenter_poltava
