105 років від дня народження Василя Онуфрієнка
6 травня минає 105 років від дня народження Василя Йосиповича Онуфрієнка (1920-1992) – українського поета і публіциста, члена уряду УНР у екзилі (Австралія), поета, автора поем «Сталін у пеклі» та «Симон Петлюра» редактора, лауреата Української Могилянсько-Мазепинської Академії Наук, члена Української революційно-демократичної партії.
Народився у с. Кишеньки тодішнього Кобеляцького району, закінчив місцеву десятирічку. Вступив до Харківського Інституту Журналістики, але в 1938 не було набору на перший курс, і після іспитів довелося повертатися додому та ставати викладачем української та російської мов та літератури в середній школі у с. Озера.
Навчався заочно на мовно-літературному факультеті Кременчуцького Учительського Інституту.
Перед війною Василь Йосипович працював у редакції районної газети. Через поганий зір не був мобілізований до війська.
У листопаді 1942 разом з дружиною був вивезений на роботу до Німеччини. Під час перебування на примусових роботах у Німеччині влаштувався в Берліні на посаду коректора в журналі «Дозвілля», що виходив для робітників із Сходу. Тут також друкувалися його твори. З 1945 жив у таборі переміщених осіб в Реґензбурзі, продовжував займатися літературною діяльністю.
Після перебування в німецьких трудових таборах, таборах переміщених осіб, В. Онуфрієнко на початку 50-х років опинився серед тих українських письменників, яких доля закинула до далекої Австралії, яка стала другою його домівкою. Там він відбувся як письменник, там працював, там сумував за Україною. Багато писав і друкувався в українських еміграційних виданнях. Як перекладач, першим почав знайомити українського читача з австралійською літературою. Хоч він і був у діаспорі відомим письменником, та за життя встиг видати небагато. Вже після його смерті дружина, також уродженка Полтавщини, впорядкувала і видала творчу спадщину свого чоловіка.
Василь Онуфрієнко відомий як трепетний поет-лірик і публіцист. Провідна тема поезії нашого земляка – любов до України, спогади про пережите, туга за рідним краєм. Український учений-літературознавець, письменник Г. Костюк у статті «З літопису літературного життя у діяспорі» назвав В.Онуфрієнка «творцем поезії серця», а поет Д. Павличко – «чи не найграмотнішим поетом української Австралії».
Один із сіднейських друзів літератор Є. Гаран писав: «З ранніх років нашого перебування в Австралії він вкладав у слова ті почування, що були загальними для нас усіх – це вимушена розлука з далекою Батьківщиною – з рідним краєм і народом. Іншими словами кажучи, – говорить від нас усіх, він з усіма вболіває за долю нашої покинутої Батьківщини».
На малій батьківщині – у с.Кишеньки одна з вулиць носить ім’я В.Онуфрієнка.
